Мріяти в дитинстві і в дорослому віці зовсім не одне й те саме. З одного боку, вік додає досвіду і мріяти можна, відштовхуючись від чималого багажу пережитих пригод: зі смаком, з вогником та з витребеньками.

Кажуть, що усі наші мрії родом із дитинства. Справді, малими, ще не затиснуті між "треба" та "немає часу", ми вільно підкорюємо галактики, перемагаємо драконів, отримуємо в подарунок ту саму іграшку і знаходимо Нарнію у маминій шафці. А ще, якщо вже навчився мріяти, розучитися складно - головне не забувати те важливе, від чого колись сяяли очі.

Що таке мрія? Щось легке, ефемерне, що вислизає від спроб його осмислення, в якомусь сенсі навіть розуму протилежне. Чи не дивно, що у процесу мріяння є наукове пояснення?

Є ще в цьому недосконалому світі традиції, які дозволяють відчувати — час та історія дійсно біжать по спіралі. Про таку важливу орінговську традицію зараз вам і нагадаємо.

Рівно тиждень я розповідаю вам, друзі, про новонароджену авторську колекцію. І чим більше розповідаю, тим більше усього лишається за лаштунками…  

Шахи часто порівнюють з реальним життям. Буцім-то ми, люди, граємо кожний свою роль, як фігури на дошці.

Коли колекція тільки почала набувати своєї форми, стало помітно, що на шляху творіння виникла проблемка: під ногами опинилися камені, через які я болюче перечіплялася. Звісно, камені на дорозі не валялися, але вони були вкрай потрібні. І не будь-які, а от якісь особливі, зовсім інші...

Красуня Муза може бути дуже примхливою – це знають усі люди творчих професій. Та є і гарні новини: навіть якщо вас спіткала творча криза, ви явно не перші, хто з нею зіштовхнулися!

«Нехай прикраса буде вашим талісманом!» - іноді бажаю я у відповідь на враження від отримання чарівної орінговської посилочки. Але чи можна створити той талісман власноруч, чи для цього прикраса повинна вас обрати? Зараз розберемося!

Хоча я й відома майстриня у створенні таємниць та інтриг, настав час вийти з туману — зараз я покажу останню готову прикрасу на сьогоднішній момент. Так, у колекції ще зріють інші прикраси, але дочекатися їх дозрівання вже не було терпцю, так хотілося випустити в люди вже створене…