Natasha Dziuba пишет:
Тільки побачила допис. Я не готова "закенселити" для себе Майстра і Маргариту. Цей роман дав мені дуже багато. І я можу розділяти як дві зовсім різні речі особистість автора і те, що транслює Всесвіт крізь нього - у вигляді твору. Я не хочу дожити до часів Бредбері і його 450 за Фаренгейтом. Я розумію, людям боляче, і тому вони нападають. Але це не значить, що ми маємо спалювати книжки, які любили в дитинстві. Єдине, чого я хочу, це щоб українські твори розквітали і були доступні всім, хто хоче їх читати. Після сторіч утисків української культури і літератури це справедливо і саме цю можливість ми вибороли з настанням незалежності. І я завжди радію, коли люди знайомляться з Багряним, бо він крутий. Я люблю Дорогу до світла. Я люблю Світ-Всесвіт. І не відмовлюся від них.
Так, Наталіє Олександрівно, я теж вважаю, що потрібно читати Багряного і усіх інших українських авторів, яких від нас ховали, бо ми нарешті можемо це робити. І мене тішить розквіт видавництв та черги в книгарнях, це те, чого я не могла дочекатися багато років.
Але викинути з власного культурного коду тисячі прочитаних книжок, виправдовуватися за попередні роки — дійсно нонсенс. Мені важливо не переписувати чи прикрашати історію, а робити висновки, коли відкриваються такі можливості.
Є токсичні персонажі у сучасному літературному світі, які підтримують ворожі наративи і читати їх "твори" неприйнятно, звісно, але засуджувати давно покійних авторів чи їх персонажів, які керувалися правилами своїх часів — це надто дивний спосіб дресувати час. Час сам вирішує, хто нам більше не потрібен і пам'ять про кого вже треба стерти.
Дякую за Ваші чудові задуми, які перетворилися у особливі віхи срібного шляху.
