"Народження Ліліт"

Перше, що прийшло на думку, це "Попіл янгола". Трохи сумно, бо одне крило вже горить вогнем. Але після згоряння, завжди відродження. Треба тільки дочекатись тієї миті.....

     Я бачу прекрасну жінку, яка знесилено опустила голову. Її світ перевернувся. Все, що раніше мало для неї велике значення, виявилося несуттєвим. Вона відчуває всередині себе зпустошення. Останні ілюзії відлітають наче бульбашки.

     Жінці здається, що Творець покинув її. Але головна місія Творця - дати людині право вибору та спостерігати.

     Ми робимо вибір щодня, навіть не усвідомлюючи цього, наповнюємо власне життя радістю і сумом, пишаємося досягненнями і соромимося поганих вчинків, щиро ділимося останнім і відчайдушно шукаємо точку опори.  Тобто самі торуємо собі шлях. І може десь там за обрієм життя зможемо отримати відповідь на вічне питання :"Що є істина?"

Назва малюнка - "Вибір".

У Марка Аврелія є дуже відома книга роздумів під назвою,,Наодинці з собою"
Ось кілька цитат з неї:
...Усе живе коротку мить – і той, хто пам'ятає, і те, про що пам'ятають..
..Який же смішний і чудний той, хто дивується будь-чому, що стається в житті!..
..Усе, що трапляється з нами, таке саме звичне й знайоме, як троянда навесні чи стиглий виноград восени. Такі і хвороба, і смерть, і наклеп, і злочинний намір, і все те, чим тішаться або через що журяться дурні...
..Не живи так, ніби попереду тебе ще десять тисяч років життя. Уже надходить невідворотнє. Намагайся бути гідним тепер, доки живеш, доки це у твоїй силі...

Мені дуже відгукнулася ця назва і її глибокий зміст.Адже іноді дуже важко побути саме наодинці з собою,відчути,ким ми є насправді.І це ні в якому разі не про самотність.Наодинці з собою- це про відвертість,про оголені почуття,про власне,,я,,,про можливість дістати з глибини себе приховані резерви,побачити себе справжню.
 

Ми живемо й торуємо свою дорогу життя. І для кожного цей шлях небезкінечний. 

"Під крилами"
На перший погляд в цій картині можна відшукати внутрішню втому та слабкість, опущені руки та зневіру, темряву, яка огортає тіло та душу. 
Але над цими образами - крила, вони різнобарвні, не білі, ні. Не легкі та світлі, не підняті вгору. Крила, які огортають, крила захисту. Опіки. Спокою. Під крилами можна розслабитися, показати слабкості. Бути собою в цьому моменті та місці. Перевести подих, відпочити, набратися нових сил для світанку. Розправити плечі та знову сміливо дивитися на світ. 
Можливо, саме тому, над крилами - уважний погляд. В майбутнє...
 

Є у мене одна робота зі схожими образами - жінка, крила, очі, тільки в іншій інтерпритації.
Ваша картина, пані Олено, сколихнула в мені спогади. 

Весь тиждень мимоволі поверталася в думках до вашого малюнка, намагалась пояснити самій собі, що ж таке бентежне я там бачу...
І ось маю відповідь.
Це Страшний суд
Так як сама я малювати не вмію, то дозвольте проілюструвати  думку картою з моєї улюбленої колоди 

"Турбота"